Проект Братства

am2

Проект “Стратегія відродження і подолання існуючого церковного розділення та утворення в Україні автокефальної єдиної Помісної Української Православної Церкви”.

Опис проекту:

Українська православна церква Київського патріархату бере свій початок від проповіді святого апостола Андрія Первозванного (1ст.), Оскольдового хрещення (862 р) та хрещення Руси-України за святого рівноапостольного князя Володимира (988 р.). Українська Православна Церква Київського Патріархату є спадкоємницею Київської Митрополії у складі Константинопольського Патріархату, історічних Галицької митрополії, Буковинської митрополії, з центром у Чернівцях, Кафсько-Готської митрополії у Криму і Причорномор`ї та інших структур Православної Церкви, які раніше діяли в межах України та в українській діаспорі.
У 1686 р. супроти приписів церковних канонів її було відірвано від Константинополя і приєднано до Московського патріархату, який був встановлений самочинно і силоміць у 1589 р. Поступово Київська митрополія втрачала свої права. На початку XIX ст. з великої митрополії, що в десятки разів перевершувала свою церкву-матір — Вселенський патріархат, вона була перетворена на звичайну єпархію Російської імперії.
На початку XX ст. разом із боротьбою за українську державність почався і рух за автокефалію Української православної церкви. У 1919 р. український уряд на чолі із Семеном Петлюрою проголосив автокефалію Української церкви. У 1921 р. у Києві в соборі Святої Софії відбувся Всеукраїнський православний собор, який також проголосив Українську православну церкву автокефальною. Очолив церкву митрополит Василь Липківський. Та оскільки українська православна автокефалія суперечила ідеології утвореного в 1922 р. Радянського Союзу, то у 1930 р. радянська влада ліквідувала УАПЦ.
Під час німецької окупації України УАПЦ була відроджена. У 1944 p., після визволення України, її знову було ліквідовано.
У 1988 p., після святкування 1000-лїття хрещення Русі-України, в нашій державі почався рух за третє відродження УАПЦ. 5—6 червня 1990 р. в Києві відбувся Всеукраїнський православний собор за участю більш як 700 делегатів з усієї України, який затвердив факт утворення УАПЦ і обрав патріархом Київським і всієї України митрополита Мстислава (Скрипника), що до цього очолював УПЦ в США. 2 жовтня 1990 р. УАПЦ було офіційно зареєстровано. Керівництво Російської православної церкви (РПЦ), не в змозі й надалі тотально контролювати і стримувати процеси творення національних церков, змушене було піти на деякі організаційні поступки. Зокрема, згідно з рішенням Архієрейського собору РПЦ ЗО—31 січня 1990 р. Український екзархат було перейменовано на Українську православну церкву, яка отримала певну самостійність в управлінні.
Після проголошення Україною незалежності перебування Української православної церкви в складі Московського патріархату суперечило політичному статусу України. У листопаді 1991 р. Помісний собор УПЦ за участю всього українського єпископату одностайно прийняв постанову про автокефалію УПЦ, що означало її відокремлення від Московського патріархату. Дотримуючись традиції й канону, УПЦ звернулася до Московського патріархату з проханням надати їй повну автокефалію. Архієрейський собор Московського патріархату 1992 р. відмовив у задоволенні такого прохання.
25—26 червня 1992 р. в Києві відбувся Всеукраїнський православний собор, який об’єднав УАПЦ та частину УПЦ (Московського партіархату) в єдину помісну православну Церкву — Українську православну церкву Київського патріархату. Собор підтвердив обрання митрополита Мстислава патріархом Київським і всієї України. Статутом УПЦ Київського патріархату став статут УАПЦ із відповідними доповненнями, який був зареєстрований державними органами України. У такий спосіб було створено УПЦ КП.
Після смерті митрополита Мстислава (червень 1993) дехто з владик і кліру колишньої УАПЦ відокремилися з об’єднаної церкви і утворив свою церковну структуру (нову УАПЦ), яку у вересні 1994 р. очолив колишній протопресвітер зі Львова Дмитрій (Володимир Ярема). Так в Україні почали функціонувати три самостійні православні церкви — Українська православна церква Київського патріархату, Українська автокефальна православна церква і Українська православна церква Московського патріархату.

Сьогодні українське православ’я складається з Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ КП) — 5000 парафій, Української автокефальної православної церкви (УАПЦ) — 1040 парафій та Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП) — 9200 парафій.
Найбільшою за кількістю віруючих (а не парафій) є Українська Православна церква Київського патріархату, яку з жовтня 1995 р. очолює Патріарх Київський і всієї Руси-України Святійший Філарет (Денисенко).
З того часу збільшилася кількість парафій церкви на сході України. Вона має також у Росії Бєлгородсько-Обоянську й Богородську єпархії та Сибірську митрополію. Єпархії є і в США, Канаді, Франції, Греції. Майбутніх пастирів УПЦ КП навчають у двох (Київській і Львівській) духовних академіях, на богословському факультеті Чернівецького державного університету, в шести духовних семінаріях та п’яти духовних училищах. УПЦ Київського Патріархату має ЗО єпархій, 35 монастирів в Україні та Росії.
Церква видає богослужбову літературу. Крім щорічного Церковного календаря та церковно-історичної літератури, друкуються вісім журналів: «Православний вісник» (Київ); «Полтавські єпархіальні відомості» (Полтава), «Вісник Київської Духовної Академії» (Київ) та ін. Різні структури УПЦ КП видають також дванадцять газет: «Голос православ’я» (м. Київ), «Київський патріархат» (м. Київ), «З Богом у серці» (м. Харків) та ін. Виходить у світ також шість бюлетенів: «Інформаційний бюлетень» (м. Київ), «Жизнь в Сичеславском крає» (м. Дніпропетровськ), «Подільський православний вісник» (м. Хмельницький) та ін.
Наводиться кілька вагомих аргументів на користь українського православ’я. По-перше, за кількісним складом жодна з визнаваних Вселенським православ’ям 15 автокефальних і 4 автономних церкви не можуть конкурувати з Українською. Так, у 1998 р. найбільша і найвпливовіша в православному світі (принаймні за територією впливу) РПЦ у самій Росії мала до 7,5 тис. парафій. На цей же час в Україні було 10 350 православних парафій. По-друге, Київська митрополича кафедра є найстаршою на східнослов’янських землях. По-третє, Українська православна церква є згідно з духом і буквою Канону матір’ю-церквою Російської православної церкви, а не навпаки.
Утім, жодної православної церкви ніколи негайно не визнавали автокефальною. Та й сама РПЦ після самооб’явлення себе автокефальною 15 грудня 1448 р. дочекалася визнання тільки через 141 рік. Зрозумілими є і анти автокефальні настрої з боку РПЦ. Адже з утворенням Єдиної Помісної Української Православної церкви докорінно зміниться як геоконфесійна, так і геоцерковна ситуація у світі. Російська православна церква перестане бути найбільшою і найвпливовішою серед помісних православних церков світу, поступившись Єдиній Помісній Українській Православній церкві. Та чи не найпроблематичнішим для РПЦ буде те, що відмовившись від української історії та києворуської традиції, вона втратить апостольське походження, адже апостол Андрій Первозванний є первосвященником Українського православ’я.

Росія окупувала Крим, захопила контроль над частиною Донецької та Луганської областей, використовує на українській території свої війська та найманців, поширює через медіа та офіційних осіб відверту брехню про події в Україні. На священників УПЦ Київського Патріархату чиниться тиск з боку ФСБ та місцевої влади.

З благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета 21 лютого 1995 року засноване Братство Святого Архістратига Михаїла при Українській Православній Церкві Київського Патріархату.
Братство прагне до подолання існуючого церковного розділення та утворення в Україні автокефальної єдиної Помісної Української Православної Церкви з Патріаршим престолом у м. Києві.
Братство стоїть на захисті духовних, релігійних, культурних надбань і цінностей минулих, теперішніх і майбутніх поколінь Української Нації. Прямим обов’язком Братства є відстоювання Церковної незалежності України. Ми вважаємо, що незалежність УПЦ Київського Патріархату відповідає духовним потребам мільйонів віруючих і є запорукою єдності Українського народу та розбудови Української Держави.
Братство Святого Архістратига Михаїла є правонаступником Київського Богоявленського Братства, яке було засновано у 1615 році. З ініціативи Київського Богоявленського Братства в Україні була відновлена Православна церковна ієрархія. Київське Богоявленське Братство відкрило Братську школу, з якою 1632 року об`єдналася школа Києво-Печерської Лаври, що поклало початок Києво-Могилянській академії.
Для здійснення своїх статутних положень Братство створює при парафіях районні, міські, обласні представництва на території України та за кордоном. Представництва є самокерована частина Братства, яка входить в його структуру, і в своїй діяльності керується та підпорядковується Статуту Братства.

Представництва створені з метою подолання існуючого церковного розділення, духовної та патріотичної підтримки Збройних Сил України, усунення негативного впливу ідеології «Російського світу»*.
Прим. *«Російський світ» (рос. русский мир) — російська неоімперська геополітична доктрина епохи панування путінізму. Слугує ідейним підґрунтям для історичного реваншу — воєнної агресії з метою реставрації Росії у кордонах СРСР до 1991 року та повернення її «зони впливу» (країн-колоній та сателітів у Європі, Закавказзі та Сер. Азії) до 1917 року (до поразки Росії у Першій світовій війні). Деякі експерти вважають проект «російського світу» повним аналогом, рімейком або компіляцією нацистського «Третього Райху».
«Російський світ» є також однією зі спроб створення утопічного російськоцентричного східнослов’янського альтернативного Європі цивілізаційного «полюсу». На більш ранніх стадіях «Російський світ» – це неоколоніальний шовіністичний проект або концепція, що визначається як спільний «цивілізаційний простір», зведений на трьох стовпах: православ’я, російська культура і особливо мова і погано закамуфльоване самодержавство (диктатура), подаване як «спільна історична пам’ять і спільні погляди на суспільний розвиток». На своєму початку, «російський світ» був ідеологічним підґрунтям до геополітичного новоутворення «Євразійський Союз», тобто реставрації колишнього СРСР у нових умовах, найважливішою складовою якого мала би бути лояльна проросійська Україна, та згодом перетворився у виправдання прямої військової агресії проти України «для захисту російського і російськомовного населення». На підтримку «соотєчєствєнніков» та пропаганду шовіністичних, фашистських і україноненависницьких ідей «російського світу» щорічно з бюджету РФ виділяються десятки мільйонів доларів США.

Представництва Братства при необхідності, завчасно протидіють конфліктам та протистоянням на місцях, проводять роз’яснювальну роботу серед місцевих громад стосовно переходу їх із УПЦ Московського Патріархату та інших релігійних конфесій до складу автокефальної єдиної Помісної Української Православної церкви.
Братство організовує семінари та круглі столи із залученням представників релігійних громад, які вже зробили та роблять свій вибір стосовно переходу до складу Київського Патріархату, забезпечує організаційні заходи, інформаційну та юридичну підтримку. Члени Братства приймають участь у створенні та діяльності територіальних громад та органів самоорганізації населення.

Пресслужба Братства

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *