Наукова конференція «Святий Рівноапостольний Володимир – творець української держави»

knopka

Згідно до ухвали Священного Синоду УПЦ Київського Патріархату від 13 грудня 2014 року, а також указу Президента України № 107/2015 «Про вшанування пам’яті князя Київського Володимира Великого – творця середньовічної європейської держави Руси-України», 13 – 14 травня 2015 року у стінах Київської православної богословської академії відбулася Міжнародна наукова конференція «Святий рівноапостольний Володимир – творець Української держави», присвячена 1000-літтю упокоєння святого рівноапостольного великого князя Київського Володимира, Хрестителя Руси-України, мученицькій кончині святих страстотерпців благовірних князів Бориса і Гліба та 900-літтю перенесення їхніх святих мощей.

Конференція організована Київською православною богословською академією УПЦ Київського Патріархату та Інститутом української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України.

Пленарне засідання проходило в Актовій залі навчального корпусу, який знаходиться на території Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря.

До початку її роботи надруковано подані учасниками конференції доповіді та програму. Збірник наукового заходу загальним обсягом 634 сторінки було надруковано в твердій палітурці. Кожен з присутніх учасників конференції, хто був внесений у програму, зміг при реєстрації отримати це видання безкоштовно.

Пленарне засідання відкрив доктор богословських наук, професор, ректор КПБА, митрополит Переяслав-Хмельницький і Білоцерківський Епіфаній (Думенко). З привітаннями конференції виступили Народний депутат України, Голова міжфракційного депутатського об’єднання «За єдину Українську Помісну Православну Церкву», заслужений журналіст України Володимир Ігорович Ар’єв, директор департаменту у справах релігій та національностей Міністерства культури України Андрій Васильович Юраш, директор Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України, доктор історичних наук Георгій Володимирович Папакін, Генеральний директор Національного заповідника “Софія Київська” Неля Михайлівна Куковальська, Віце-президент з науково-педагогічної роботи Національного університету «Києво-Могилянська Академія» Василь Михайлович Ожоган, архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій (Зоря). Крім цього, надійшли ряд окремих вітань учасникам конференції, зокрема від активного учасника попередніх наукових заходів почесного професора Волинського Національного Університету ім. Лесі Українки в м. Луцьк пані Любов Василів-Базюк (Канада).

Далі з доповідями на пленарному засіданні виступили: доктор церковно-історичних наук, голова Інституту церковної історії митрополит Львівський і Сокальський Димитрій (Рудюк), «Святий рівноапостольний князь Володимир Великий – просвітитель Київської Руси-України (до 1000-річчя з дня упокоєння»; доктор богословських наук митрополит Паризький Мішель (Лярош) (Франція) «Три перші історичні злами, які сприяли утвердженню київської еклезіологічної і національної ідентичності. (1051 – 1147 – 1169); кандидат історичних наук, доцент кафедри релігієзнавства, теології і культурології Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника Коваль Ігор Михайлович, «Поширення культу Бориса і Гліба в Галицько-Волинській Русі ХІ – ХІІІ ст.»; доктор історичних наук, професор, заслужений працівник культури України Нікітенко Надія Миколаївна, «Державотворча місія Софії Київської – дітища Володимира Святого»; доктор соціологічних наук, професор, завідувач кафедри соціальної роботи та кадрової політики Буковинського державного фінансово-економічного університету, професор кафедри державної служби та кадрової політики, Національної академії державного управління при Президентові України, заслужений діяч науки і техніки України Пірен Марія Іванівна «Духовні засади державотворення Володимира Великого як історична цінність для реформування сучасної Української держави»; доктор богословських наук, професор, викладач кафедри церковної історії Київської православної богословської академії Степовик Дмитро Власович «До питання про стиль малярства собору святого князя Володимира в Києві».

Наприкінці пленарного засідання виступив Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет:

«Ваші преосвященства, шановні професори, викладачі, наукові діячі, студенти!

Вітаю Вас всіх, хто зібралися на цю важливу для нас конференцію, присвячену тисячоліттю упокоєння святого рівноапостольного великого князя Володимира, тисячоліття мученицької кончини святих страстотерпців благовірних князів Бориса і Гліба та 900-ліття перенесення їхніх мощей.

У своєму привітанні хочу показати вам те, що не видно для багатьох і заради чого святкуються різні ювілеї.

Для чого ми святкували 1020-ліття Хрещення Русі, і через п’ять років знову 1025-ліття? Тепер новий ювілей – 1000-ліття упокоєння князів Володимира, Бориса і Гліба. Для чого все це робиться, який за цим стоїть сенс?

Для того щоб зрозуміти те, що робиться невидимого у видимому. Наведу вам приклад – 1000-ліття Хрещення Русі. Ви знаєте, що цей ювілей відзначався фактично всім християнським світом. Чому? Ідея відзначити 1000-ліття Русі зародилася у нас в Синоді Російської Православної Церкви, бо тоді була одна Церква. І коли ми вийшли з цією пропозицією до уряду, то була якась пауза, нам відповіді спочатку не дали. Чому не дали відповідь? Тому що проаналізували, що стоїть за цим ювілеєм і чи варто давати згоду на святкування 1000-ліття Хрещення Русі, чи ні.

А стояло за цим наступне: якщо ми будемо святкувати 1000-ліття Хрещення Русі, то ми будемо обов’язково говорити про те, що дало християнство нашому народу впродовж тисячоліття, було воно темрявою чи воно принесло нашому народу світло? Що воно дало в моральному відношенні, духовному, як християнство вплинуло на сім’ю, на архітектуру, на живопис, взагалі на культуру, навіть на мову. І коли ми все це показали б, а це був великий прогрес в просвітництві і в духовності, великий в порівнянні з язичництвом, – то тоді атеїзм не мав уже б права говорити, що християнство, тобто релігія, це є темрява, тому що воно принесло світло.

Тоді йшла боротьба між християнством і атеїзмом та комунізмом. Тобто зіткнулись ці дві сили. Атеїзм змушений був дати відповідь, готовий він на цю боротьбу, чи не готовий? Якби він сказав ні, не дозволяємо вам проводити цей ювілей, то уже б весь світ піднявся проти Радянського Союзу, що немає свободи в цій державі. А Радянський Союз боявся звинувачення, що свободи немає і тому під тиском європейських країн, взагалі європейської цивілізації змушений був піти на поступку.

І що в результаті вийшло? В результаті сталося так, що після відзначення 1000-ліття Хрещення Русі не тільки в Радянському Союзі, а в Європі і в Америці, комунізм пішов на дно, був переможений, як і атеїзм. І це є результатом в тому числі цього святкування. Не всі це бачать, чому атеїзм переможений, чому комунізм знищений назавжди. Сталось це в тому числі як наслідок цього святкування, – не самого святкування, а свідчення про роль християнства в історії цивілізації.

Тепер якщо від того ювілею перенестися до нинішніх ювілеїв, то 1020-ліття, 1025-ліття, тепер до 1000-ліття упокоєння князя Володимира і мученицької кончини Бориса і Гліба. Що за цим ховається? Тут йде вже змагання між Росією і Україною. Де бути Україні – в європейській цивілізації чи повернути в євро-азійський простір? Ось через це зараз йде боротьба: де буде Україна – в Європі, чи в Азії. Йде боротьба за Україну за її історію, за її культуру, за її витоки.

Яка різниця, де народився князь Володимир – на Волині чи під Псковом? Яка різниця? Він був великим Київським князем – це аксіома. А для чого йде ця боротьба навколо питання, де він народився чи де він хрестився? А для того, щоб показати, що якщо він народився під Псковом, а хрестився в Херсонесі, а Херсонес тепер окупований Росією, то Москва й каже: “князь Володимир наш, бо він народився під Псковом, а хрестився в Херсонесі, а Херсонес наш і Псков наш, то й Володимир наш.

А якщо Володимир наш, то і все, що пов’язане з Володимиром є наше насліддя і тому і Софія Київська наша – російська, і Десятинна церква наша, бо її побудував наш князь Володимир, бо він народився під Псковом і хрестився в Херсонесі”. І таким чином враховуючи засоби масової інформації йде підготовка не тільки населення Росії, а й України і всієї Європи, європейської цивілізації, що це є нібито насліддя московське, що це не є українське насліддя, що князь Володимир належить не Києву, а належить Москві. І тому проводиться фальсифікація історії в ім’я цієї ідеї – підпорядкувати Україну Росії.

Сенс цих наших ювілеїв полягає в тому, що на подібних конференціях ми повинні сказати правду і викрити цю брехню, яку розповсюджують російські вчені, які слухняні щодо свого керівництва, які служать не науці, а служать владі.

Ми повинні на нашій конференції розкривати правду. Фактично ми вже зробили, бо в цьому збірнику вже все написано, написана правда. І я впевнений в тому, що такі наукові конференції розкриють очі не тільки вченим, не тільки молоді, а й широкому загалу – де є правда, а правда в тому, що Київ належить Україні, а не Росії. Коли хрестилась Русь, то Москви ще в зародку не було. І тому яке насліддя Москви в часи Володимира може бути в Україні?

Цю неправду нам треба викрити, викривати фактами, літописами, дослідженнями, бо правда є світло, а неправда – темрява. І світло, коли потрапляє в темряву, знищує темряву. Потрапило світло християнства в атеїстичну темряву – і знищило цю темряву: і атеїзм, і комунізм. Так і тут історична правда як світло повинна знищити цю темряву неправди. В цьому і полягає сенс всіх цих ювілеїв – і 1000-ліття князя Володимира, і ці ювілеї Хрещення Русі та 400-ліття заснування Києво-Могилянської Академії. Треба показати, що тут була наука, в Києві, а в Москві в цей час не було жодного вищого навчального закладу, а тут був єдиний вищий навчальний заклад на весь Православний Схід. Бо в греків в той час нічого не було, бо вони знаходилися в Оттоманській імперії, де все християнство було обмежене. А в Києві було навчання і тому ми й показуємо, що у вас навіть не було шкіл нормальних, в Росії, в Москві, а тут була Києво-Могилянська Академія, яка готувала не тільки церковні кадри, а й державні, бо наші гетьмани вчилися в Києво-Могилянській Академії.

Тому цю правду ми й показуємо на святкуванні ювілеїв, в цьому і є сенс цих святкувань. Ми використовуємо ці ювілеї для того, щоб показати правду. Тому я вас всіх вітаю і бажаю успіху в нашій конференції, щоб ті результати, які тут вже фактично досягнуті, стали відомими широкому загалу і несли світло у світ. Слава Україні! Христос Воскрес!».

Бібліотека КПБА поповнилася новими виданнями, монографіями, журналами, брошурами та газетами, які презентували вкінці своїх виступів науковці.

Загалом у програму конференції ввійшло близько 80 учасників, докторів наук, професорів, архіпастирів Української Православної Церкви Київського Патріархату. Великою радістю для присутніх було бачити та слухати митрополита Паризького Мішеля, автора багатьох фундаментальних монографій, що прибув із Парижа (Франція) для виголошення доповіді, в якій здійснив обґрунтування багатьох важливих засадничих фактів української церковної історії, а саме розглянув питання поставлення без згоди Царгороду митрополитів-українців на Київську кафедру. Для багатьох учасників відкриттям стала доповідь голови Албано-удинської християнської общини Азербайджану, старшого наукового співробітника Бакинського державного університету, студента КПБА (Азербайджан) професора Роберта Мобили «Удіни та Албанська (Кавказька) Церква: історія християнства і шляхи відродження».

Після обіду відбулася праця в секціях: Життя і діяльність святого Володимира, вшанування святих князів Володимира Великого, Бориса і Гліба у літературі та мистецтві, історія середньовічної та раньомодерної України, культура українського середньовіччя та раньомодерного часу, поширення християнства та роль Церкви в Україні, джерелознавство та історіографія.

Завершився науковий дискурс підведенням підсумків та урочистим закриттям конференції, з обговоренням актуальних питань сьогодення в церковному та державному середовищі та з пропозиціями щодо проведення наступного ювілейного заходу присвяченого 400-літтю Київської православної богословської академії, заснованої на базі Київської братської школи (1615 р.).

Увечері о 17.00 та зранку (вже 14 травня) о 9.00 відбулися святкові богослужіння в Свято-Володимирському патріаршому соборі, а о 14.00 – екскурсія для учасників конференції до Святої Софії Київської, яку провели доктори історичних наук Нікітенко Надія Миколаївна та Корнієнко Вячеслав Васильович.

Після завершення екскурсій учасники конференції ділилися добрими враженнями, отриманими впродовж двох днів роботи Міжнародного наукового заходу, проведеного в Київській православній богословській академії.

Прот. Віталій Клос, доктор церковно-історичних наук, професор

Джерело: www.cerkva.info

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *