19-та річниця інтронізації Святійшого Патріарха Філарета (Оновлено)

DSC_0011

22 жовтня 2014 року Українська Православна Церква Київського Патріархату відзначила 19-ту річницю інтронізації свого Предстоятеля – Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета.

Напередодні, 21 жовтня 2014 року, з нагоди свята у Володимирському патріаршому кафедральному соборі міста Києва було звершено Всенічне бдіння, яке очолив Святійший Патріарх Філарет у співслужінні єпископату та духовенства з усієї України, а у самий день свята – Божественну літургію.

Наприкінці Літургії було звершено подячний молебень, який очолив Предстоятель Церкви.

На завершення святкового богослужіння Патріарха Філарета від імені Священного Синоду та всіх архієреїв Київського Патріархату привітав Патріарший намісник, ректор Київської православної богословської академії, митрополит Переяслав-Хмельницький і Білоцерківський Епіфаній:

Ваша Святосте, милостивий наш Отче й Патріарше!

Щороку осінньої пори українська паства в особі архієреїв, духовенства та мирян, об’єднуючи в собі всю повноту Української Православної Церкви Київського Патріархату, збирається в столиці незалежної Української держави – древньому місті Києві – у величному Свято-Володимирському кафедральному соборі, щоб піднести свої подячні та прохальні молитви до Всемилостивого Господа, Його Пречистої Матері та всіх святих у день річниці інтронізації свого Предстоятеля – Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України.

Цього року на долю України випали страшні випробування: поклали своє життя герої Небесної сотні під час Революції гідності, анексовано Крим, «братня» сусідня держава, яка за Будапештським меморандумом взяла на себе обов’язки гаранта територіальної цілісності та державного суверенітету України, здійснила військову агресію, розв’язавши підступну та лукаву війну. 

У другій половині минулого століття, у часи «холодної» війни Ви, Ваша Святосте, займалися незвичною миротворчою діяльністю і брали участь у найважливіших міжнародних конференціях та асамблеях з питань захисту миру, що посприяло припиненню закриття монастирів, духовних навчальних закладів, парафій і навіть вдалося удвічі збільшити набір вихованців Одеської духовної семінарії.
У ці нелегкі для України дні Ви також берете участь у міжнародній миротворчій діяльності. І ми віримо, що як у той нелегкий час Церква зробила великий внесок у примирення двох ворогуючих держав, так і нині ця миротворча діяльність допоможе в залагодженні конфлікту між двома православними народами.

У цих складних умовах Ви проявили себе як справжній духовний пастир української нації. Ви єдині, хто не боїться свідчити про істину й говорити правду перед сильними світу цього, називаючи речі своїми іменами: добро – добром, зло – злом. Ви показуєте справжній приклад соціального служіння Церкви. У своїх проповідях Ви підтримуєте моральний бойовий дух українських воїнів, надихаючи їх на перемогу. Ви благословляєте збирати матеріальну й фінансову допомогу для української армії та постраждалих мирних мешканців. Ви допомагаєте в лікуванні поранених та хворих.

Вас спокушають об’єднанням Українського Православ’я, але Ви міцно й непохитно стоїте на скелі незалежності й самостійності Української Православної Церкви. Ви говорите, що Бог Сам створить умови об’єднання. І в ці трагічні часи ціною стількох жертв, людських життів Господь відкриває українському народові очі, дає можливість пізнавати, де справді Українська Церква – Церква, яка зі своїм народом у найскрутніші часи, а де Церква, яка з роздвоєною особистістю служить і підпорядковується іноземним центрам, і лише прикривається назвою «Українська», а по суті українського в ній нічого немає. Саме тому численні громади по всій Україні бажають увійти до складу Української Православної Церкви Київського Патріархату під Вашим святительським омофором.
Здавалося б простими, але своєчасними і правильними рішеннями, обравши бік правди, з якою Бог, а не сили і влади, Ви, Ваша Святосте, зуміли заручитися підтримкою значної частини українського суспільства, піднести роль і вагу Київського Патріархату в очах народу.

Як ректор Київської православної богословської академії окремо хочу згадати й висловити із синівською любов’ю слова найщирішої вдячності від себе особисто і тих, хто навчає і навчатиме та навчається і навчатимуться в Академії, адже саме завдяки Вашому вольовому рішенню, духовній і матеріальній підтримці, усвідомленні необхідності й перспективи цього Київська православна богословська академія, продовжуючи своє реформування, стала на шлях визнання результатів своєї діяльності з боку держави.

Ваша Святосте! Вітаємо Вас на престолі першосвятителів Київських, щиро зичимо Вам многих і благословенних років патріаршого служіння рідному народові на його шляху до спасіння й успадкування вічного життя в Царстві Небесному!

Іс полла еті Деспота!

Владика Епіфаній подарував Його Святості просфору та букет квітів.

Дякуючи всім присутнім за щирі привітання Святійший Патріарх Філарет виголосив повчальне слово:

«Ваші преосвященства, всечесні отці, дорогі браття і сестри!

Насамперед, я хочу подякувати Вам, владико, за Ваше слово! Дійсно, Церква пройшла гідний шлях і проходить його. Хочу подякувати і всім преосвященним архієреям, духовенству за те, що сьогодні зібрались на це богослужіння у Володимирському соборі. Інтронізація Патріарха – це не особисте свято Патріарха, а це свято всієї Церкви, всього єпископату, духовенства і мирян, тому що ми святкуємо допомогу Божу нашій Церкві.

Ви пам’ятаєте якою була наша Церква 20 років тому? І якою вона стала зараз! Думати, що зробили це ми – буде не вірно, тому що без допомоги Божої у світі нічого не робиться, а тим більше в Церкві, Главою якої є Христос. Тому Господь наш Ісус Христос, як глава Церкви, турбується про свою Церкву, у тому числі і про українську Церкву.

Бог благословив бути українському народу, мати свою Державу, і той же Бог благословив бути у цій країні незалежній Церкві, незалежній адміністративно, але Церкви, яка входить до складу Церкви Христової. Тому ми повинні дякувати насамперед Богові, що на наших очах Він збільшує Церкву, зміцнює цю Церкву.

Ви бачите скільки у нас зараз архієреїв, а скільки було у 1992 році? Яка кількість духовенства, причому молодого духовенства, вихованого в дусі патріотизму і відданості Церкві. Ви бачите як зростає кількість парафіян Київського Патріархату? Сьогодні Київський Патріархат, по кількості віруючих, а їх 15 мільйонів, є найбільшою Церквою. Хоч парафій у нас – 5000 тисяч, а в Московському Патріархаті – 12 чи 13 тисяч. Але Церкву складають люди, а не парафіяльні статути. І тому, особливо, в час випробувань, наша Церква показала з ким вона є. З олігархами, з президентами-злочинцями? Чи вона з народом? І вона засвідчила, що вона з народом.

І коли Господь посилає нам випробування, чи достойні ми мати свою державу, бо дав нам Господь державу як манну з неба, а тепер випробує чи ми українці достойні мати свою державу, чи повинні входити до складу іншої держави, сусідньої? І народ наш доводить, що він достойний. Яким чином доводить? Віддає своє життя, добровільно – за свою землю, за свій народ, за свою державу. І не тільки ті, які воюють і захищають нашу землю, а й весь український народ підтверджує, що він достойний мати свою державу. І підтверджує тим, що збирає пожертви не тільки на армію, а збирає пожертви для біженців, людей, які страждають від цієї боротьби, яка іде на теренах Донбасу. Допомагають, віддаючи своє.

Про що це свідчить? Це свідчить про те, що в людях, у їхніх серцях живе співстраждання до знедолених. А якщо є співстраждання до знедолених, то значить є любов до ближнього, а це значить, що ми намагаємось виконувати заповідь Божу: «Полюби ближнього свого, як самого себе». То як ви думаєте, хіба Господь не допоможе нам? Допоможе, тому що ми просимо його! Просимо і перемоги, і єднання нашого народу, бо він роз’єднаний. І Церква наша, в цих умовах, відіграє ту роль, яку вона повинна відігравати. Насамперед, веде до вічного і блаженного життя, очищає гріхи – це найголовніше завдання Церкви. Крім того, вона свідчить правду, і свідчення цієї правди настільки впливає не тільки на український народ, але і на всю Європу і Америку. І Київський Патріархат став відомим всьому світу через те, що він свідчить правду і не боїться свідчити правду.

Ми не хочемо воювати, ми не хочемо нищити людей, ми хочемо миру, але для того, щоб мати мир в країні, треба захистити Україну від ворога. Треба захистити, тоді буде мир, і мир справедливий. Нам мир в неволі, в рабстві, в окупації – непотрібний. Як співаємо ми в українському гімні: «Душу й тіло ми положимо за нашу свободу», і цим самим ніби говоримо, що несправедливого миру ми не сприймаємо, ми краще душу і тіло положимо, ніж підкоримось неволі. Тому Церква молиться, щоб Господь послав нам мир і молиться за те, щоб розділене українське Православ’я об’єдналось в одну українську Церкву, правдиву українську Церкву, тобто українську по духу, а не по назві. І Господь допомагає нам, цьому об’єднанню, тому і пішов зараз процес приєднання до Київського Патріархату. Процес приєднання не єпископів, не духовенства, а народу. І виходить, що паства веде пастирів, а не пастирі ведуть свою паству. І ми віримо – прийде час, коли все українське Православ’я об’єднається.

Те, що здається неможливим для людини – для Бога все можливе. Можливо і об’єднати, і Він починає це об’єднання. Дай Бог щоб воно було швидше. А те, що буде в Україні одна Православна Церква – не треба мати ніякого сумніву. Бо це не залежить від керівників Московського Патріархату, не залежить від патріарха Кирила, і не залежить від предстоятеля УПЦ Московського Патріархату митрополита Онуфрія, не від них залежить, а залежить, насамперед, від Бога і від української пастви. Від них залежить. І тому ми віримо, що об’єднання буде. І нехай в цьому допомагає нам Бог.

А я ще раз вас вітаю, дорогі браття і сестри, з нашим загальним святом – 19-річчям собору, який обрав мене Патріархом Київським і всієї Руси-України. Слава Ісусу Христу і слава Україні!».

Козацьким многоліттям Святійшого Владику привітали хори, які брали участь у богослужінні: Патріаший та кліросний хори Володимирського собору та хор Київської православної богословської академії.

Прес-центр Київської Патріархії

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *